Інформаційна довідка: ВИД СПОРТУ - ХОРТИНГ

                                                                         Міністерство України

                                                                         у справах сім'ї, молоді та спорту

                                                                         Департамент фізичної культури

Інформаційна довідка: ВИД СПОРТУ - ХОРТИНГ

       Всесвітня Федерація Хортингу (World Horting Federation) заснована в Україні у м. Києві громадянином України Едуардом Єрьоменком, являє собою міжнародну громадську організацію фізкультурно-спортивного спрямування, яка розвиває і культивує хортинг у світовій класифікації змішаних спортивних єдиноборств. Основною метою федерації є здійснення комплексної програми популяризації хортингу як самостійного виду спорту на міжнародній арені. В Міжнародних правилах хортингу є декілька відокремлених різнопланових розділів змагань, основним з яких є двораундовий комплекс спортивного поєдинку, який дозволяє охопити весь природний арсенал прийомів самозахисту людини, які включені у спортивну змагальну програму. Для плідної співпраці із Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту, ефективного розвитку та популяризації хортингу в Україні була зареєстрована Міністерством юстиції України Українська Федерація Хортингу. Даний вид спорту, як спортивне єдиноборство, сформувався в результаті узагальнення багаторічного досвіду та творчих винаходів тренерів, вчених, спортсменів України, а з розвитком і багатьох інших країн світу, які збагатили техніку хортингу, привнесли в неї найбільш ефективні і раціональні прийоми, об'єднав свої кращі досягнення у єдиноборствах. Таким чином, хортинг є представником нового напрямку комплексного змішаного єдиноборства у світі (ММА - HORTING, MIXED MARTIAL ART - HORTING), але різнопланові два раунди двобою суттєво відрізняють даний вид спорту від інших, завдяки розробленим правилам змагань, яких до даного моменту в світі не застосовувалось. Цей спортивний винахід залучає до змагань з хортингу спортсменів з багатьох інших видів єдиноборств, чим обумовлює массовість учасників на спортивних заходах з хортингу. Всесвітня Федерація Хортингу сповідає відкрите конструктивне співробітництво з усіма, хто має інтерес в становленні хортингу, як повноконтактного виду спорту на міжнародній арені змішаних бойових мистецтв.

Історична довідка

Вид спорту Хортинг було засновано в Україні і розробка його правил змагань була спрямована на виключно природний винахід техніки самозахисту та спортивних прийомів одноборства, ініціатором якого виступив Е.А.Єрьоменко - випускник Дніпропетровського Державного інституту фізичної культури кафедри боротьби і боксу (1995 р., завідувач кафедри олімпійський чемпіон з борсу В.Г.Савченко), народжений у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на землях Придніпровья, де споконвіку поважилися та передавалися з покоління в покоління багаті народні культурні та бойові традиції українського козацтва війська запорозького. В період навчання Єрьменка на юридичному факультеті Київського Національного Університету ім. Т.Г.Шевченка йому довелося навчатися у видатного історика-дослідника завідувача кафедри історії України доктора історичних наук професора Володимира Івановича Сергійчука, яких надав історичні досліднецькі матеріали щодо фізичної підготовки та військових тренувальних традицій козацтва, зокрема історичної спадщини Придніпровья, де була розташована Запорозька Січ (о. Хортинця). Поглиблене вивчення даної теми славетної української історії зумовило надання як назви виду спорту, так і поширеного арсеналу технічних прийомів для застосування у двобої хортингу.

       Слово «хортинг» походить від назви відомого у світі славетного острова Хортиця, де була розташована Запорізька Січ, яка відіграла прогресивну роль в історії українського народу. Саме Хортиця була оплотом воїнів, де вдосконалювалося бойове мистецтво з метою захисту срідного краю. Так почалася історія військово-політичного центру, з яким повинні були рахуватися усі.

       Ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавалися з покоління в покоління.       

       У пошуках витоків українського національного єдиноборства хортинг загляньмо у глибину століть. Наскільки глибокі наші традиції? Ким були наші пращури? Відомо, що в дохристиянські часи нашу землю населяли войовничі скіфи й сармати. Такими їх описували античні історики. Сарматів і нині вважають одними з найвправніших воїнів в історії людства. Можна сміливо припустити, що традиції бойового виховання нашого народу тягнуться ще від скіфів і сарматів. Цікавим є той факт, що навіть на багатьох географічні картах уже ХVІ – ХVІІ століть територію України позначали назвою SARMATIA.

       У Київській Русі фізичне виховання розвивалося й грунтувалося на основі багатовікових народних традицій. Найбільшого поширення набули народні ігри, кулачні бої та боротьба. Оскільки нашим пращурам доводилося багато воювати, то й ігри мали відповідне забарвлення. Вони забезпечували давньоруському населенню відновлення фізичних і моральних сил, активний відпочинок, належний стан здоров’я та фізичної підготовки. З історії відомо, що польська, литовська і українська шляхта, а згодом і московське дворянство часто віддавали своїх синів для виховування на Запорізьку Січ: вважалося, що тільки там, у середовищі відважних воїнів, можна отримати спеціальну фізичну підготовку й загартувати дух.

       Виховання фізично та морально досконалих чоловіків великою мірою забезпечувала доволі ефективна система фізичної підготовки, яка включала: початковий відбір молоді; її фізичне виховання в січових школах і школах джур. За часів козацтва українськими землями мандрували молоді хлопці (борці) і мірялися силою із сільськими парубками. Перемога в таких поєдинках дуже високо цінувалась у селян, а переможець на тривалий час ставав героєм парубочої громади.

       Аналізуючи наукову літературу, історичні документи, фольклорні та етнографічні матеріали можна констатувати, що на Запорозькій Січі існував культ фізичної досконалості людини. Це було зумовлене тим, що:

       – запорізькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично недосконалих людей;

       – свій вільний час практично всі запорожці присвячували виконанню фізичних вправ;

       – одним з основних критеріїв переходу молодика в ранг "істинного” запорожця була його фізична підготовленість;

       – у січових школах і школах джур боло запроваджено посилене фізичне виховання дітей;

       – існувала велика кількість легенд і переказів про надприродні можливості козаків.

       Поєднання культу фізичної досконалості і високої моралі та духовності створило справжніх лицарів, еліту й гордість українського народу. Його фізична культура, розвиваючись на власній національній основі, не мала замкнутого й обмеженого характеру. Водночас, вбираючи в себе найкращі зразки європейської культури, фізична культура українців за своїм соціальним значенням та спрямованістю грунтувалася передусім на звичаях і традиціях свого народу.

       У період між походами на Січі проводили змагання з майстерності самозахисту, що давало змогу козакам удосконалювати практичні навички. Система підготовки, виховання характеру, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу українських козаків лягли в основу хортигу, як виду спорту.

       Хоча від часів козацтва минуло багато літ, в Україні й досі відроджуються і розвиваються традиційні українські єдиноборства. Найвагомішу роль у цьому відіграє генетична пам'ять народу. На жаль, тих, хто перейняв козацьке бойове мистецтво від батьків, майже не залишилося. Тому сьогодні група заслужених тренерів і майстрів спорту з контактних видів єдиноборств, керуючись власними відчуттями й віковими традиціями, створила національний вид спорту під назвою «хортинг».

       І в наші дні слово Хортиця асоціюється з лицарством, відвагою та вихованням могутніх чоловіків. Саме тому спортивне єдиноборство «Хортинг» названо на честь Хортиці – сакрального центру український козаків. Розвиток хортингу має на меті спортивне виховання сильного й здорового суспільства на основі традиційних духовних цінностей українського народу.

       Основна мета хортингу – популярізація і підвищення ролі фізичної культури та спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відвернення їх від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до своєї Батьківщини. Безперечно стержнем заснованого виду спорту хортинг є багатовікові традиції, що передавалися з покоління в покоління. Від часів сарматів до Київської Русі, а далі до запорозьких козаків. Хортинг в Україні є важливою складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту, патріотичного та духовного виховання молоді, відродження та розвинення українських бойових традіцій, зміцнення здоров’я, розвитку фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом залучення її до участі у змаганнях, які проводить Українська Федерація Хортингу (УФХ).

Хортинг. Стисла характеристика правил змагань

Правила змагань з виду спорту хортинг включають 6 розділів змагань:

1. Розділ "Хортинг" - основний двораундовий комплекс;

2. Розділ "Двобій" - правила першого раунду;

3. Розділ "Ногдаун" - правила другого раунду без боротьби;

4. Розділ "Форма" - демонстрація навчально-спортивних комплексів;

5. Розділ "Показовий виступ" - демонстрація техніки груповим виступом спортсменів;

6. Розділ "ММА HORTING" - правила Професійної Ліги Хортингу - World Horting Professional League (любительські змагання не проводяться).

       Двораундовий комплекс - основний розділ "Хортинг" проводиться у два раунди, які відрізняються за екіпікуванням та арсеналом прийомів. Перший обов'язковий раунд проводиться в шоломах (за бажанням), у 12-тиунцових рукавицях. Дозволяються удари ногами по ногах, руках, тулубу, голові. Дозволена боротьба в стійці і партері (в партері тільки продовження прийому зі стійки). Двобій спортсменів проходить у високому темпі з ударами руками в голову, короткочасними захватами рук, ніг, дозволені аби-які збиви суперника з ніг. Якщо не було явної переваги, ногдауну, нокауту, то cудді не мають права визначення переможця і призначається другий раунд комплексного двобою. Другий обов'язковий раунд проводиться без шолому і рукавиць, спортсменам дозволяється застосування фіксаторів на коліна, гомілковостопні суглоби, лікті за бажанням. Дозволені удари ногами у голову, тулуб, по ногах, по руках. Голими руками, кулаками дозволені удари у тулуб, по плечах, передпліччях, ногах. Дозволена боротьба в стійці і партері, захвати, кидки, борьові та задушливі прийоми і в стійці і у партері, утримання суперника на підлозі хорту (змагального майданчика) за шию, тулуб, кінцівки. Після другого раунду у жінок, юнаків та юніорів слідує обов'язкове визначення переможця. У дорослих у титульних двобоях, двобоях за третє або перше місце може призначатися третій виключний раунд - за поєднаними правилами першого і другого раунду (вільний змішаний ПРАЙД-раунд).

       Правила змагань з виду спорту Хортинг розроблені і діють на основі досвіду та напрацювань багатьох контактних видів одноборств, і є базовим документом комплексної програми спортивного виховання дітей та юнацтва, що займаються хортингом, яка грунтується на принципах прищеплення спортсменам здорового способу життя, прагнення досягти високих результатів українських спортсменів на міжнародних змаганнях, Чемпіонатах Європи, Світу, Олімпійських Іграх, постійного вдосконалення своїх фізичних можливостей з раннього дитячого віку до літнього віку людини. Тому в хортингу зазначені вікові групи людей, які взмозі змагатися між собою за певними коректними чітко наведеними правилами. Вагові категорії в змаганнях з хортину серед дорослих взмозі охопити всіх бажаючих спортсменів і демократично порівняти їх в двобої: жіночих - 8 (вісім) категорій, чоловічих - 9 (дев'ять) вагових категорій. Дані категорії існують і в змаганнях серед вікових груп ветеранів, а це означає що людині, яка бажає продовжити змагальне життя в хортингу, не треба додатково змінювати чи навмисно утримувати свою вагу після активного періоду виступів в змаганнях серед дорослих.

     В змаганнях серед дорослих, якщо не виявився переможець за основний час двораундового комплексного поєдинку, надається безтерміновий третій додатковий раунд, який проводиться до наявної переваги одного спортсмена над іншим, що сприяє вихованню справжнього бійцівського духу у спортсменів хортингу, ведення ними запеклих безкомпромісних двобоїв до істиної беззаперечної перемоги.

     Змагання серед аби-яких вікових груп проводяться з дотриманням строгої спортивної дисципліни кожного представника команди, тренера, секунданта, судді, учасника, інших осіб, яких запрошено на змагання. Змагальні процедури супроводжуються "Правилами спортивного етикету хортингу", гідного доброзичливого поводження серед учасників заходу, що позитивно впливає на моральний клімат впродовж проведення змагання, допомагає батькам, які привели на тренування з хортингу своїх дітей та юнаків, виховувати в них крім сили та здоров'я, гарні загальнолюдські якості.

Декларація Української Федерації Хортингу

Ми, керівники і працівники всеукраїнської, обласних, міських та районних федерацій, окремих клубів та спортивних секцій хортингу в Україні, відчуваючи свою відповідальність за теперешній і майбутній розвиток хортингу і своєї країни заявляємо:

«Патріотизм»

1. Сьогодні ми є громадянами і патріотами України, лідерами суспільства і керівниками громадських спортивних об’єднань хортингу, завтра на наші місця прийдуть інші, стане у керівництва вихована нами молодь. Від наших сумісних зусиль, від того, як ми передамо вчення, бойові та культурні традиції українського народу залежить, яким буде світ, сім’я хортингу, суспільство нового покоління.

Ми бажаємо мати мир для українців, здорове суспільство, міцну сім’ю, квітучу Державу, могутню Національну збірну команду України з хортингу.

«Здорова нація»

2. Відчуваючи свою відповідальність перед майбутнім виду спорту - Хортинг, народженого та визнаного в країні, ми прагнемо до рішення проблем сьогодення і висловлюємо «Ні» - розвиненню в дитячому та юнацькому середовищі наркоманії, СНІДу, вільного сексу, розвиненню дитячої хворобливості в нашій країні.

Здоровий спосіб життя – запорука морально-етичного здоров’я суспільства та особистості.

«Професіоналізм»

3. Готуючи молодь стати майбутніми лідерами Хортингу в Україні, ми бачимо перспективу розвитку в укріпленні професійних відносин між місцевими осередками Української національної федерації. Відносин чистих, прозорих, безкорисливих, могутніх і довгострокових. Ми будемо постійно вдосконалювати методи роботи, підвищувати якість проведення занять, особисту спортивну майстерність в хортингу.

«Професіоналізм і порядність!» – життєве гасло працюючого колективу всеукраїнської громадської організації «Українська Федерація Хортингу»!

«З вірою в серці»

4. Люди живуть і люди вмирають. Після людини залишається тільки пам’ять та ім’я. Тільки з вірою в Господа Бога, згідно Його великих законів праведності, людина взмозі приймати справедливі і вірні рішення, робити вчинки, які залишать про нас світлу пам’ять та добре ім’я. Вчитель – найблагородніша з усіх професій на світі. Навчаючи хортингу з вірою в серці ми навчаємо миру, навчаємо жити.

Нехай наші діти – наша надія і наше натхнення, навчаться в нас любити і вірити в Бога, передадуть наступним поколінням цей єдиний шлях миру і благодійності.

«Сім’я – центр життя людини»

5. Розуміючи цінність сім’ї для суспільства ми бачимо перспективу в укріпленні інституту сім’ї та сімейних цінностей. Сім’я – основа моральних і соціальних устоїв суспільства, центр життя людини. В ній беруть початок народження, любов, щастя і майбутнє кожного з нас. Тому найголовніша якість, яку прищеплює тренерський колектив нашої федерації свої учням – синовня шанобливість до матері та батька.

Моральність і чистота відносин – єдиний шлях для заснування міцної сім’ї, синовня шанобливість до матері та батька, людей, які подарували дитині світ – джерело започаткування ще в дитинстві такої моральності та істиного виховання.

«Хортинг – шлях до самовдосконалення»

6. Кожна людина, яка займається в спортивних залах Української Федерації Хортингу повинна відчувати себе в доброму і поважному оточенні однодумців, які прагнуть до великої і світлої мети, вдосконалення своїх фізичних та моральних якостей – сили тіла і духу!

Наша організація обіцяє підтримувати і втілювати в життя програми Уряду України, які здатні допомогти підростаючому поколінню вести здоровий спосіб життя, стати справжніми громадянами і патріотами нашої Батьківщини.

Українська Федерація Хортингу – Федерація нашої Батьківщини!

Нехай слова Декларації нашої організації, від кожного члена Федерації України доторкнуться до кожного українського гарячого і палкого серця. Нехай вогонь боротьби за мир, щастя, заможність і порядок в країні, здорове і радісне дитинство наших малюків, добробут та пошану літніх людей, світлу пам’ять пращурів, захованих в нашій рідній землі, моральність і патріотизм суспільства, перетвориться в наші конкретні достойні вчинки та благородні дії. Хортинг - спорт нашої країни! Будемо гідні високого покликання УКРАЇНЦІВ!!!

Хортинг - виховна система - філософія виду спорту

       В загальному розумінні хортинг розглядається як спортивне направлення змішаних єдиноборств, де дозволені всі прийоми, повноконтактна версія змішаних бойових мистецтв, набір навичок для перемоги над супротивником у змагальному двобої. Щире ж розуміння цього бойового мистецтва значно ширше, і навички ведення бою є лише малою прикладною частиною. Хортинг це спосіб життя, особливий погляд на навколишню дійсність. Першою задачею, якого є виховання людини духовної, створення багатого внутрішнього світу. Тільки через досягнення внутрішньої гармонії людина може направити свою життєву енергію на досягнення поставленої мети.

       У першу чергу спортсмен хортингу вчиться керувати собою, своїми емоціями і бажаннями, намірами і вчинками. Такий спортсмен може розглядатися як воїн, він завжди несе відповідальність за свої рішення і дії. Hетерпіння, пошук легких шляхів, досягнення мети за будь-яку ціну не властиві воїнові. Перша і сама важка перемога, яку повинен одержати майбутній воїн - перемога над самим собою. Фізична сила не є основною характеристикою воїна, вік і стан здоров'я не владні над його духовним станом, йому не далеке почуття страху, однак, він насолоджується своєю здатністю направляти це почуття в потрібне русло, своєю здатністю мобілізувати всі ресурси свого тіла для рішення поставленої задачі, він у першу чергу піклується про доцільність застосування грубої сили, а потім про спосіб застосування цієї сили. Реалістична оцінка своїх здібностей, які значно вище здібностей середньої людини, дозволяють йому холоднокровно оцінювати ситуацію і приймати правильні рішення в критичних ситуаціях. Уміння використовувати грубу силу сполучиться з прагненням уникати такого її застосування.

       Спортсмен хортингу, уміє використовувати будь-яку ситуацію у своїх цілях і виходити у двобої переможцем навіть у програшних ситуаціях. Будь-яка поразка для нього є ще одним кроком до своєї мети - придбанню досвіду, оцінці супротивника, тимчасовому заспокоєнню ворога. Hе дивлячись на необов'язкову фізичну перевагу над супротивником, для перемоги він як воїн не може бути слабким. Тільки перевершуючи супротивника в одній з декількох складових: силі, умінні, хитрості, спритності, витривалості і, нарешті, просто бажанні перемогти, він може здобути перемогу.

       Усе життя спортсмена хортингу складається з боротьби і самовдосконалення. Рід занять не є його основною ознакою. Спортсмен, як воїн - це тип особистості, спосіб життя, спосіб взаємодії з навколишньою реальністю. Він не обов'язково повинний займатися хортингом, але саме серед людей, які займаються цим бойовим мистецтвом, частіше всього можна зустріти такий тип особистості, тому що хортинг сприяє розвитку якостей, властивих воїну. Hавчить людину виконувати технічні елементи значно легше, ніж прищепити йому нові особистісні вольові якості. Тому завжди шлях навчання хортингу, як бойового мистецтва, мистецтва воїнського духу, лежить через довгий процес, який передує навчанню. За цей період Вчитель повинний визначити здатності і схильності учня. Звичайно перші заняття проводяться в умовах важких навантажень, після таких занять де-хто може не витримати і піти, але залишилися після такого добору дійсно готові займатися хортингом. Однак, це не означає, що групу, яка залишилася, відразу варто навчати техніці. Подальше виховання йде шляхом прищеплювання навичок етикету, духовного розвитку, вивчення моралі воїна - правил спортивного етикету хортингу. Тільки, коли Вчитель вважає духовний розвиток учня достатнім для того, щоб він не був небезпечний для суспільства, починається навчання прийомам, застосування яких, може стати небезпечним. Сама по собі техніка хортингу не може бути поганою або гарною, вона є тільки способом досягнення мети, а імовірність досягнення мети прямо залежить від майстерності володіння цією технікою. Майстерності володіння технікою недостатньо для перемоги, це тільки одна сторона навичок спортсмена. Для ефективного застосування техніки хортингу необхідний бойовий дух – Дух Хортингу, який закладений в цьому бойовому мистецтві, прагнення перемогти - незламна воля до перемоги, уміння приймати рішення в нестандартних умовах. Такі навички приходять тільки з досвідом. Задача Вчителя відчувати психологічний стан учня і непомітно для нього ставити задачі на межі або навіть за межами його можливостей, уміючи допомогти в подоланні труднощів на шляху досягнення таких цілей. Головне, чому Вчитель повинний навчити учня - умінню ставити цілі і досягати їх. Це уміння приходить разом з формуванням світогляду і вихованням в учні духу воїна – Духу Хортингу. Hе кожен учень може стати воїном, багато в чому це залежить від психологічного складу і цілеспрямованості.

       Спортсмен хортингу, як воїн ніколи не вдоволений собою і своїми досягненнями, він ніколи не скаже про себе що він "Справжній Воїн". Він надзвичайно чуткий до стороннього болю, бо знає на собі, що таке біль, с глибокою повагою ставиться до своєї матері та батька, поважає людей літнього віку і щиро любить дітей. Він, як то кажуть, справжній джентельмен у стосунках з жінкою, ніколи не образить і не принизить її. Характер спортсмена-воїна не дозволяє йому скаржити і неповажно висловлюватися про свій клуб хортингу, своє рідне місце тренувань. І головне, що характеризує – він не зраджує, бо вихований за традиціями хортингу, де б він не був, залишається вірним свому Вчителеві!

ЕТИКЕТ ХОРТИНГУ

          Етикет (франц. etiquette) - встановлені правила та норми поведінки де-небудь. Полноконтактные правила змагань по хортингу мають на увазі строгу особисту дисципліну й серйозне відношення, як до тренувального процесу, так і своєму поводженню в повсякденному житті. Шлях, на який став боєць, що виступає по таких твердих спортивних правилах, покаже йому всі позитивні й негативні сторони дисципліни й недисциплінованості, прагнення до самовдосконалення й прояву ліні, доброго відношення до людей і переваги егоїзму. У людській душі протягом всього життя відбувається боротьба гарних якостей, думок, спонукань із поганими. Це і є тим невблаганним процесом виховання, що називається розвитком особистості. Потрапляючи в середовище підтримки здорового способу життя, людина знаходить звички, здатні підтримувати його організм, зовнішні дані, внутрішні органи тіла протягом багатьох років у здоровому стані. Потрапляючи в позитивне добродушне середовище спілкування, людина приймає характерні риси й принципи такого щиросердечного поводження, при якому більшу частину часу перебуває в гарному настрої, добром настрої, що саме по собі дає позитивний прогресивний результат на роботі, у навчанні, сімейних відносинах, навіть істотно продовжує його строк життя. Цей принцип оточення спортсмена позитивним відношенням, підтримкою доброї спортивної атмосфери й у тренуванні й у побуті закладений у Правилах спортивної дисципліни хортингу. Етикет хортингу дотримується незалежно від того, чи здійснюється діяльність на добровільній або професійній основі.

          Етикет і спортивна дисципліна повинні бути присутнім і дотримуватися на всіх заходах соревновательного, оздоровчого й культурного напрямку, незалежно від часу й місця їхнього проведення. Для розуміння й визначення норм поводження спортсмена існують наступні розділи «Правил спортивної дисципліни»:

- правила поведінки в спортивному тренувальному залі;

- правила поведінки на змаганнях;

- правила поведінки на семінарах, школах і спортивних таборах по хортингу;

- правила поведінки в побуті.